Постанова ВП ВС від 13.12.2018 року

Друк

Пошук

443

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року

м. Київ

Провадження № 11-497сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.

позивача ОСОБА_3,

представників позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника відповідача - Русакової І. Г.,

розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 грудня 2017 року

№ 4020/3дп/15-17,

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст та обґрунтування вимог позовної заяви (скарги)

1. У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 «Про притягнення суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_6., Господарського суду Житомирської області ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності та відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Житомирської області ОСОБА_8. і припинення дисциплінарного провадження стосовно неї».

2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог позивач ОСОБА_3 зазначила про те, що у рішеннях ВРП і її дисциплінарного органу не зазначено мотивів, з яких зроблено висновок про вчинення суддею дій, наслідком яких став підрив суспільної довіри до суду, а також яким чином цьому могло сприяти ухваленесуддею рішення, правильність застосування норм закону в якому була підтверджена судами вищих інстанцій. На переконання скаржника, відповідач прийняв спірне рішення з порушенням принципів пропорційного застосування санкції, презумпції невинуватості та правової визначеності.

Позиція інших учасників справи

3. ВРП у своєму відзиві на скаргу, посилаючись на частину 1 статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», зазначає, що рішення ВРП від 29 березня 2018 року прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами, які брали участь у його ухваленні. Суддя ОСОБА_6. була належним чином повідомлена про засідання ВРП, до того ж брала участь у засіданні ВРП 29 березня 2018 року щодо розгляду її скарги. Наголошує на тому, що в спірному рішенні відображені посилання на підстави і мотиви притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, надана належна оцінка всім доводам, наведеним у скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яка, на переконання відповідача, здійснила дисциплінарне провадження з дотриманням передбаченої законом процедури і належно обґрунтувала свої висновки щодо обраного виду дисциплінарного стягнення. У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3

Рух скарги

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 14 травня 2018 року і 27 серпня 2018 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_3 на рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 та призначила її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

5. Ухвалою від 01 жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяв представника позивача - ОСОБА_4 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді зазначеної скарги ОСОБА_3

6. У судовому засіданні 13 грудня 2018 року позивач ОСОБА_3 та її представники скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

7. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні скарги позивача, а рішення ВРП залишити без змін.

Установлені обставини справи

8. Указом Президента України від 15 червня 2012 року № 394/2012 ОСОБА_3 призначено на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду.

9. 15 лютого 2017 року до ВРП надійшло звернення ОСОБА_23, у якому він порушував питання про перевірку дій ряду суддів під час здійснення ними правосуддя, у тому числі судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_6. при розгляді справи № 819/3419/15.

10. Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 08 листопада 2017 року № 3620/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_6., Господарського суду Житомирської області ОСОБА_7, ОСОБА_8

11. Розглядаючи скаргу, дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку, що під час розгляду справи № 819/3419/15 за позовом ОСОБА_25 до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об'єднань громадян Житомирського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування реєстраційних дій та записів про них, суддя ОСОБА_6. допустила низку істотних порушень норм процесуального права, чисельність і характер яких викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади.

12. У своїй сукупності порушення, допущені суддею ОСОБА_6. на момент вчинення, утворювали порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя) і були підставою для звільнення судді з посади. На час розгляду дисциплінарної справи відповідні дії судді містять ознаки істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев'ятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).

13. З наведених підстав Третя Дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 згідно з яким притягнула суддю Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_6. до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

14. ОСОБА_3 з таким рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП не погодилася та оскаржила його до ВРП.

15. За результатом розгляду цієї скарги ВРП відхилила наведені у ній доводи, погодившись із висновком її дисциплінарного органу про те, що очевидний, грубий та умисний характер допущених суддею ОСОБА_6. порушень має наслідком підрив авторитету правосуддя, і що застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому.

16. У зв'язку з цим ВРП своїм рішенням від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 залишила рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року № 4020/3дп/15-17 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності без змін.

17. Вважаючи це рішення незаконним, ОСОБА_3 оскаржила його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Вищу раду правосуддя», глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

19. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

20. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

21. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

22. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

23. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «ОлександрВолков проти України», пункт 123).

24. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

25. Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 13 грудня 2017 року про притягнення судді Тернопільського окружного адміністративного суду до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

26. ВеликаПалата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», рішення ВРП від 29 березня 2018 року № 930/0/15-18 про залишення без змін вказаного рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 13 грудня 2017 року.

27. Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_3, свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

28. Законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

29. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

30. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

31. Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_3, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

32. В оскаржуваному рішенні ВРП погодилася з рішенням її Третьої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_6. до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади судді.

33. Мотиви, з яких ВРП дійшла таких висновків обґрунтовані тим, що суддя ОСОБА_6. під час розгляду справи № 819/3419/15 допустила низку порушень вимог процесуального закону (порушення провадження у справі за позовною заявою, підписаною особою як представником позивача, за відсутності документа, який би підтверджував його повноваження; вирішення питання про права і обов'язки осіб, не залучених до судового розгляду; ненадання будь-якої оцінки тому факту, що частина оспорюваних дій мала місце за більш ніж п'ять років до моменту звернення до суду; розбіжності при зазначенні особи відповідача у позовній заяві та винесеному судовому рішенні тощо), характер та чисельність яких на момент їх вчинення утворювали порушення присяги судді в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України від 7 липня 2010 року № 245З-VI «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції (суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя) і були підставою для звільнення судді з посади, а на час прийняття рішення такі дії судді містять ознаки істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев'ятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).

34. Доводи ж скаржника зводяться до того, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі № 819/3419/15 була переглянута судами апеляційної і касаційної інстанцій, які погодилися із висновком місцевого адміністративного суду про те, що позовні вимоги ОСОБА_25 підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому порушення суддею норм процесуального закону, про які вказано у рішеннях ВРП і її дисциплінарного органу, зазначалися на обґрунтування відповідних апеляційних і касаційних скарг, однак судове рішення скасоване не було.

35. Так, матеріалами справи підтверджується, що Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 березня 2016 року апеляційні скарги ТДВ «ЖЛ», ОСОБА_28 і ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» залишив без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року змінив у частині мотивів задоволення позову, вилучивши з тексту постанови абзац, та в частині способу захисту порушеного права, змінивши в резолютивній частині постанови слова «скасувати» словами «зобов'язати реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції скасувати». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

36. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 липня 2016 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишив без змін.

37. На переконання скаржника, ухвалення суддею правильного по суті рішення, що підтверджено судами вищих інстанцій, у будь-якому разі не могло спричинити наслідків у виді підриву суспільної довіри до суду. Це свідчить про помилковість висновків ВРП та її Третьої Дисциплінарної палати щодо наявності правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

38. Надаючи оцінку таким доводам скаржника, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

39. Згідно з пунктами 66, 69 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинне бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного умислу або грубої необережності. Дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов'язки ефективно та належним чином.

40. Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22).

41. Орган, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов'язаний перевірити дії судді під час розгляду справи і ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.

42. Предметом дисциплінарної перевірки щодо судді є не зміст ухваленого ним судового рішення, а виконання суддею професійних обов'язків під час вирішення спору.

43. Тобто, той факт, що ухвалене суддею рішення не скасоване за результатом його перегляду судами вищих інстанцій, тим не менше не виключає можливості допущення суддею під час розгляду і вирішення відповідної справи порушень закону, які містять склад дисциплінарного проступку, а відтак і можливості притягнення до дисциплінарної відповідальності, якщо такі обставини будуть установлені уповноваженим органом.

44. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника з приводу того, що законність ухваленої суддею ОСОБА_6. у справі № 819/3419/15 постанови була підтверджена судами апеляційної і касаційної інстанцій, які надавали оцінку, в тому числі й доводам про порушення норм процесуального закону, що виключає ймовірність настання наслідків у виді підриву суспільної довіри до суду.

45. Імовірність настання таких наслідків не виключена, оскільки вони можуть бути спричинені не самим судовим рішенням, а діями судді при виконанні професійних обов'язків під час розгляду і вирішення спору, при цьому суди апеляційної і касаційної інстанцій, переглядаючи судове рішення, не наділені повноваженнями перевіряти такі дії. Це віднесено до виключної компетенції ВРП, яка забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

46. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, ВРП і її дисциплінарний орган не переглядали і не ревізували постанови, ухваленої суддею ОСОБА_6. 23 листопада 2015 року у справі № 819/3419/15, водночас у ньому детально обґрунтовано в чому виражено допущення скаржником низки істотних порушень норм процесуального права під час вирішення цієї справи, наслідком яких є підрив суспільної довіри до суду.

47. Так, під час дисциплінарного провадження встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року в справі № 819/3419/15 (суддя ОСОБА_6.) у повному обсязі задоволено позов ОСОБА_25: визнано протиправними та скасовано всі реєстраційні дії та реєстраційні записи ЗАТ «Житомирські ласощі» за період з 03 грудня 2010 року по 15 березня 2011 року, а також реєстраційні дії щодо ТДВ «ЖЛ» у період з 19 травня 2011 року по 25 травня 2015 року.

48. За результатом розгляду указаної справи було відновлено правопопередника ТДВ «ЖЛ» - ЗАТ «Житомирські ласощі» з іншим складом учасників, ніж ТДВ «ЖЛ», та, відповідно, різними частками у статутному (складеному) капіталі товариств.

49. Тобто судове рішення у згаданій справі стосувалося прав ЗАТ «Житомирські ласощі», ТДВ «ЖЛ», яке на підставі ухваленої суддею постанови 27 листопада 2016 року було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак суддя ОСОБА_6. не залучила до участі в справі жодної із зазначених вище осіб.

50. За правилами частини другої статті 53 КАС (у редакції, чинній на час вирішення суддею ОСОБА_6. справи № 819/3419/15) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

51. Отже, зазначеною правовою нормою передбачено одночасно як право осіб, які не є сторонами у справі, вступити у неї, якщо рішення в справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки, так і обов'язок суду залучити таких осіб до участі в справі, якщо при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи суд встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки цих осіб.

52. Проте суддя не залучила до участі у справі осіб, на права й обов'язки яких могло вплинути судове рішення.

53. Посилання скаржника на те, що суддя не вчиняла дій з метою приховання факту розгляду зазначеної справи і кожен учасник мав право звернутися із клопотанням про вступ у справу, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факту невиконання передбаченого процесуальним законом обов'язку суду залучити таких осіб до справи.

54. З цього приводу на засіданні ВРП 29 березня 2018 року було наголошено на тому, що позбавлення особи майнових прав без залучення її до участі в розгляді цього питання в суді є запереченням самої суті конвенційного права такої особи на справедливий суд.

55. У контексті наведених обставин, ВРП та її дисциплінарний орган звернули увагу на надзвичайно швидкий розгляд цієї справи - протягом 7 календарних днів з моменту проведення автоматизованого розподілу матеріалів, що є нехарактерним для судді ОСОБА_6. Повний текст судового рішення було виготовлено у день розгляду справи - 23 листопада 2015 року і скеровано відповідачу із супровідним листом, в якому зазначено «до виконання», а не «до відома», хоча рішення не набрало законної сили. Того ж дня о 20 год. 15 хв. текст судового рішення виданий державному реєстратору ОСОБА_30 особисто.

56. Посилання на те, що судове рішення було в подальшому оскаржене в апеляційному і касаційному порядку саме особами, які не залучалися до участі у справі, тобто їм було надано можливість захистити свої права у суді та «гарантування права на суд», не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, у розрізі перевірки правомірності дій саме судді ОСОБА_6., реалізація такого права шляхом оскарження судового рішення, не спростовує того факту, що нею не дотримано вимог стосовно забезпечення конвенційного права особи на справедливий суд, до того ж на час ухвалення рішення, суддя не міг напевно знати про те, чи буде оскаржене це рішення і ким саме, тобто що право на суд буде забезпечене.

57. У судовому засіданні 13 грудня 2018 року суддя ОСОБА_6. не змогла пояснити Великій Палаті Верховного Суду з яких причин вона не залучила до участі у справі № 819/3419/15 осіб, скасування реєстраційних дій щодо яких були предметом спору, а також чим викликана потреба розгляду цієї справи у такий стислий, не характерний для судді строк.

58. Під час дисциплінарного провадження з'ясовано також, що позовну заяву в справі № 819/3419/15 було подано за підписом ОСОБА_31 як представника позивача ОСОБА_25, однак на час звернення до суду з позовом, і на час ухвалення судом першої інстанції рішення в справі, були відсутні будь-які документи на підтвердження повноважень зазначеної особи на представництво інтересів позивача.

59. За правилами частини п'ятої статті 106, пункту 3 частини першої статті 107, частини першої статті 108 КАС (у відповідній редакції) одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником). Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

60. Всупереч наведеним положенням суддя не вжив заходів щодо залишення позову без руху з метою перевірки повноважності цієї особи.

61. Скаржник стверджує, що це не призвело до негативних наслідків і не вплинуло на вирішення справи по суті, оскільки у подальшому відповідне доручення на підтвердження права представляти інтереси позивача було надане до суду апеляційної інстанції.

62. Однак у контексті перевірки належного виконання суддею професійних обов'язків як предмета дисциплінарного провадження, такі доводи жодним чином не спростовують того факту, що суддею суду першої інстанції не було вжито передбачених процесуальним законом заходів щодо перевірки повноважень представника позивача, при цьому за результатами розгляду справи позов, підписаний невстановленою особою, задоволено у повному обсязі, що у подальшому призвело до виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

63. Крім того, у згаданій позовній заяві відповідачем указано «Житомирське міське управління юстиції в Житомирській області в особі Реєстраційної служби», однак постановою від 23 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено до іншого відповідача - «відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об'єднань громадян Житомирського міського управління юстиції», хоча жоден із цих суб'єктів не брав участі у судовому розгляді, будь-якого процесуального рішення щодо заміни відповідача у справі суддя не приймав. До участі у судовому засіданні як представника відповідача було допущено ОСОБА_30, проте, як з'ясував дисциплінарний орган ВРП, в матеріалах справи міститься довіреність, яка надавала йому право на представництво інтересів Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та їх посадових осіб, що не є стороною в справі, водночас, документа, який би посвідчував його повноваження представляти саме відповідача, матеріали справи не містять, при цьому жодних правових підстав ототожнювати міське і головне управління юстиції немає.

64. Посилання скаржника на те, що питання належності відповідача було перевірене судами апеляційної та касаційної інстанцій, які не знайшли підстав для скасування рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду відхиляє, оскільки, як убачається зі змісту цих судових рішень, суд апеляційної інстанції цього питання не вирішував, а суд касаційної інстанції зазначив про те, що на час ухвалення судами рішення відповідні реєстраційні дії здійснювала реєстраційна служба Житомирського міського управління юстиції. Тобто будь-яких висновків з приводу обставин, на які звернув увагу дисциплінарний орган у контексті оцінки дій судді суду першої інстанції, а саме на те, що у позові зазначено відповідачем одну особу, а позов задоволено до іншої, відсутній документ на представництво інтересів відповідача в особи, яка приймала участь у судовому засіданні, - суди вищих інстанцій не робили.

65. Та ж обставина, що судове рішення не було скасоване, як уже зазначалося, не може розумітися як безумовне свідчення належного виконання суддею своїх професійних обов'язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність.

66. Також у своєму рішенні ВРП погодилася із її дисциплінарним органом відносно того, що на час подання позовної заяви у справі № 819/3419/15 минув передбачений статтею 99 КАС строк давності звернення до суду, оскільки позивач порушував питання про скасування реєстраційних дій, які були вчинені державним реєстратором майже за п'ять років до моменту звернення до суду з позовом, однак суддя ОСОБА_6. на це уваги не звернула.

67. При цьому ВРП відхилила доводи судді з приводу того, що позивач ОСОБА_25 дізналася про порушення своїх прав з листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 червня 2015 року, оскільки згаданий лист стосувався виключно суб'єкта звернення - ОСОБА_32 та не є офіційним роз'ясненням.

68. Стосовно цього скаржник відзначив, що ні норми процесуального, ані норми матеріального права не визначають виключний перелік джерел, з яких особа може дізнатися про порушення своїх прав, тому наведений висновок суперечить правам особи на доступ до суду та судовий захист своїх порушених прав.

69. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у розглядуваному випадку суддя не вирішував питання про поновлення строку на звернення до суду.

70. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду враховує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення яких, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

71. ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

72. За результатом розгляду дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_6. Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що чисельність і характер допущених нею порушень у їх сукупності, фактична імітація нею судового розгляду, різка відмінність її дій від звичайної практики судді, зокрема стосовно строків розгляду справи, свідчать про те, що такі порушення могли бути вчинені суддею лише умисно. Така поведінка судді ОСОБА_6. при виконанні професійних обов'язків викликає достатньо обґрунтовані сумніви в здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та завдає шкоди авторитету судової влади.

73. Визначаючи вид стягнення, що має бути застосоване до судді, дисциплінарний орган ВРП зазначив, що враховує позитивну характеристику судді й те, що у минулому вона до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, однак врахуванню підлягає очевидний, грубий та умисний характер допущених порушень, а також те, що вони спричинили тяжкі наслідки у вигляді підриву авторитету правосуддя.

74. ВРП, залишаючи без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати, погодилася з її висновком про те, що очевидний, грубий та умисний характер допущених суддею ОСОБА_6. порушень має наслідком підрив авторитету правосуддя, і що застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є пропорційним вчиненому.

75. Як убачається з матеріалів справи, за результатами голосування 12 членів ВРП проголосували «за» залишення вказаного рішення без змін, 1 - «проти», «не брали участі в голосуванні» - 0.

76. Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується в разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

77. Відповідно до частини другої статті 109 цього ж Закону під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

78. Оцінивши наявні у справі матеріали та враховуючи встановлені у ході дисциплінарного провадження обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені в оскаржуваному рішенні ВРП висновки щодо судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_6. є належним чином умотивованими і ґрунтуються на доказах.

79. Під час розгляду справи установлено відсутність передбачених статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» формальних підстав для скасування спірного рішення ВРП.

80. У своїй скарзі суддя ОСОБА_6. наголосила на тому, що у спірному рішенні відсутні мотиви щодо такого елементу дисциплінарного порушення, як підрив суспільної довіри до суду, проте Велика Палата Верховного Суду відхиляє такі доводи скаржника бо, як убачається зі змісту цього рішення, ВРП і її дисциплінарний орган ґрунтовно і детально дослідили й указали на те, які саме допущені суддею ОСОБА_6. порушення у своїй сукупності спричинили настання таких наслідків з огляду на їх очевидний, грубий та умисний характер, із посиланням на відповідні матеріали справи.

81. Посилання скаржника на порушення ВРП вимог закону щодо пропорційності застосування дисциплінарної санкції, з огляду на те, що справа № 819/3419/15 розглядалася судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, однак до відповідальності у виді подання про звільнення було притягнуто лише суддю ОСОБА_6., також не заслуговують на увагу, оскільки дисциплінарна відповідальність має індивідуальний характер, вирішення питання про те, чи підлягає застосуванню до конкретного судді дисциплінарне стягнення та якого виду, залежить від оцінки дисциплінарним органом сукупності критеріїв, зокрема і таких, які стосуються виключно цієї особи.

82. Також скаржник зазначив, що оскаржуване рішення порушує конституційний принцип та гарантії презумпції невинуватості, зважаючи на наявність у ньому формулювань, спрямованих на формування у невизначеного кола осіб думки, що суддею за змовою з невідомими особами та на їх користь ухвалене судове рішення для досягнення «визначеного результату», що за своєю суттю зводиться до вчинення злочину.

83. ВеликаПалата Верховного Суду вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки вони мають характер припущень, заснованих на суб'єктивному баченні і довільній інтерпретації наведених у рішенні дисциплінарного органу ВРП мотивів. Як видно зі змісту рішень ВРП і її Третьої Дисциплінарної палати, такі не містять жодних тверджень про вчинення суддею злочину, наведені у них висновки і їх обґрунтування стосуються виключно вирішення питання дисциплінарної відповідальності судді.

84. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скаржником не спростовано висновків ВРП і її дисциплінарного органу про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_6. до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

Висновки за результатами розгляду скарги

85. Оцінивши в сукупності отримані докази, беручи до уваги аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про наявність правових підстав для застосування до судді ОСОБА_6. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

86. Передбачені статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування рішення ВРП наразі відсутні. Робота дисциплінарного органу не характеризувалася недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «ОлександрВолков проти України» і «Куликов та інші проти України». Водночас подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_3 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

87. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 до ВРП про визнання протиправним та скасування її рішення.

Керуючись статтями 266 344 350 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Скаргу ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 29 березня 2018 року

№ 930/0/15-18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. КнязєвСуддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич